У липні будь-яка ділянка перетворюється на справжню арену для “виживання”. Сонце нещадно палить, земля тріскається, а ніжні пелюстки деяких квітів стають безсилими перед натиском спеки. Але є ті, що не просто витримують липневу спеку, вони ще й здатні розквітати, ніби їм це все сподобалося. Саме такі квіти радують найбільше. Адже, у всіх українців різна робота, графік, і не всі мають час і можливість поливати свої квіти вчасно. А якщо це станеться з цими квітами, то вони це нормально перенесуть.
Однією з таких квіток є ехінацея. Вона не боїться палючого сонця, навпаки, розпускає свої рожево-фіолетові суцвіття з особливою красою. Її стебла міцні, а листя не втрачає сил навіть у найспекотніші дні. Тому, її сміливо можна посадити всім людям, які працюють п’ять днів на тиждень. І не перейматися, що немає можливості або сил, вчасно полити ці рослини.
Поруч із ехінацеєю добре ростиме лаванда. Вона не потребує багато води, не капризує, а просто росте, розвивається, цвіте і наповнює всю ділянку навколо спокоєм. Лаванда — це про легкість, про те, як бути красивою без зайвих зусиль.
Ще одна красуня — геленіум. Її квіти схожі на маленьке “сонце”, що не бояться конкуренції з будь-якими іншими квітами. Адже, вони такі гарні, що їх не затьмарить нічого. Геленіум любить тепло, і чим його більше, тим квітка цвістиме яскравіше. Ця рослина додає саду легкої грайливості, й неабияк нагадує про те, що на дворі літо.
А от гвоздика турецька є взагалі мега-витривалою квіткою. Вона не в’яне до останнього, навіть, коли всі інші квіти вже зів’яли. Її квіти щільні, насичені, з відтінками, що змінюються залежно від світла.
Ще одна витривала рослина – чорнобривці. Звичні, рідні, але від цього, не менш чарівні. Їхній аромат — трохи пряний і ностальгійний. Чорнобривці не бояться спеки, змін погоди (то холодно, то спекотно), й загалом, є дуже й дуже витривалими.