У Луцьку про цукрові помідори знають не з чуток. Це не просто заготівля на зиму — це окрема традиція. Помідори тут не маринують різко, не заливають оцтом, не пересолюють. Їх готують так, щоб розсіл був не менш важливим, ніж самі овочі. І саме він стає головною причиною, чому банки відкриваються ще до морозів.
Рецепт простий, але в результаті, господині отримують справжній домашній “делікатес”. Помідори беруть стиглі, але не м’які. Заливають теплою водою з цукром, сіллю і спеціями, але без перебору. Це потрібно зробити так, щоб не було кислоти, яка може дерти горло, і не було солодощів, як у компоті. І от коли все зроблено правильно — розсіл виходить таким, що його п’ють ложками. Не тому, що нема чого пити, а тому, що його хочеться ще.
Щоб розсіл для помідорів став справжнім хітом, варто додати щось неочікуване — наприклад, шматочок кореня селери або кілька ягід чорної смородини. Селера дає легку пряну гірчинку, яка підкреслює солодкість томатів, а смородина – тонкий фруктовий відтінок. Деякі господині додають ще гвоздику або зерна гірчиці, але головне — не переборщити. Фантазія тут може працювати, як тільки хочеться. І справжні кулінарні шедеври в людей, зазвичай, завжди виходять саме завдяки фантазіям!
У Луцьку кажуть: якщо розсіл не смачний — помідори не вдалися. Бо саме він показує, чи вдалося втримати ту тонку межу між гострим і ніжним, між солоним і солодким. І якщо вдалося — банки не стоять довго. Їх відкривають на свята, на будні, на Дні народження, й просто так, після важкого робочого дня до вареної картоплі. Бо це не просто закрутка — це задоволення. А ще, це дуже вигідно! Адже, закрутки в супермаркетах, як і ціни на все, восени та взимку, дуже дорогі. То вже краще їсти свої натуральні домашні закрутки, ніж те, що продають у магазинах. І тоді точно, заробітної плати взимку вистачить на те, щоб прожити.