У наш час в Україні мало в кого на городі, в дворі чи на ділянці можна знайти грушу. Причина — у багатьох людей вона просто пропала, пропадає і просто навіть не виростає. Це дерево дуже примхливе. Кому й вдалося його виростити, то часто буває навіть так: воно цвіте щедро, біло, рясно, а плодів — нуль. І це теж не рідкість. Весна пройшла, квітів було море, а зав’язі не втримались.
Городники з досвідом знають: причина часто не в погоді, не в ґрунті, і навіть не в сорті. Причина — у дрібниці, яку забувають щороку. І саме вона вирішує, чи буде урожай, чи знову тільки листя. І ця причина — запилення. Не загальне, а конкретне.
Груша не запилюється сама собою, як дехто думає. Їй потрібен сусід — інший сорт, який цвіте одночасно. Без нього квіти просто відцвітають, і все. Бджоли не допоможуть, якщо поруч немає того, з ким можна обміняти пилок. І саме це забувають, коли садять одну грушу на весь двір.
Тож, вихід простий, але про нього часто не думають. Ще раз – поруч із основним деревом потрібно посадити хоча б ще одну грушу з таким же періодом цвітіння. Це не означає, що двір має бути перетворений на сад, достатньо одного додаткового дерева, яке стане запилювачем. І не обов’язково, щоб воно давало багато плодів — головне, щоб цвіло одночасно. Тоді бджоли матимуть з чим працювати, і зав’язі з’являться стабільно.
Якщо місця обмаль, можна обрати компактний сорт або навіть прищепити гілку іншого сорту на вже існуюче дерево. Це теж працює, і багато садівників так і роблять. Головне — не залишати грушу “в самоті”. Бо як би добре вона не росла, без партнера вона не дасть того, на що здатна. І якщо вже вкладено роки в догляд, варто зробити один крок, і урожай нарешті буде дійсно на практиці — в живу!