Груші гниють прямо на дереві — і це не просто прикра випадковість. Це сигнал, що в саду працює моніліоз. Грибкова хвороба, яка не питає дозволу, не попереджає, а просто бере й починає псувати плоди. Спочатку — невеликі бурі плями, потім — сірі подушечки спор, а далі — гниль, яка охоплює весь плід. І якщо нічого не робити, дерево перетворюється на джерело інфекції, а врожай можна просто взяти й викинути на смітник.
Садівники не панікують. Вони знають, що якщо все зробити правильно, то з моніліозом можна справитися. Перше, що радять — не залишати гнилі плоди на гілках. Їх треба знімати, навіть якщо вони ще не впали. Бо саме вони зимують на дереві і запускають хворобу на наступний рік. Далі — обрізка. Не декоративна, а санітарна. Видалити все, що загущує крону й не дає потрапляти світлу. Бо грибок любить вологу і тінь.
Обробка дерев у саду є просто необхідністю. Весною — до цвітіння, після — ще раз. І восени — на завершення сезону. Використовують препарати з міддю, або спеціальні фунгіциди, які не шкодять дереву, але зупиняють грибок. І ще — не варто забувати про землю. Опале листя, гнилі плоди — все це треба прибрати. Бо моніліоз не живе лише на гілках, він добре почувається і під деревом.
Чого точно не варто робити, коли на грушах з’явилася ця грибкова хвороба, так це ігнорувати проблему або сподіватися, що вона сама пройде. Моніліоз не зникає без втручання — навпаки, він поширюється, вражає нові плоди, оселяється в корі, листі, ґрунті.
Не варто залишати гнилі груші на дереві чи під ним, бо це відкритий “портал” для появи цієї хвороби наступного сезону. І точно не час для косметичних рішень: обприскати “для профілактики” чи обрізати “трохи пізніше”. Коли грибок уже на плодах — діяти треба рішуче, а не відкладати свої дії щодо нього.