Марічка Падалко одна з тих журналістів “плюсів”, хто тримає інформаційний фронт ледь не цілодобово. Зірка бере участь у телемарафоні, у якому об’єдналися усі ведучі національних каналів, хто залишився в Україні. Поки Єгор Соболєв служить в територіальній обороні, чоловік Марічки, вона сама вивезла дітей в безпеку на Західну Україну і повернулася до столиці, аби підтримати колег в ефірі.
Крім неї, на блакитних екранах зараз можна також побачити Соломію Вітвіцьку, Єгора Гордєєва, Валентину Хамайко, Руслана Сенічкіна, Людмилу Барбір, Костянтина Грубича і не тільки. Лідія Таран наразі знаходиться за кордоном, у Франції, але й там вона займається журналістською діяльністю, аби привернути якомога більше уваги світової спільноти до війні в Україні.
Падалко тим часом знаходить можливість тримати зв’язок і зі своїми підписниками в соціальних мережах. Так, у себе в Інстаграмі Марічка виклала фото зі стомленим поглядом і написала:
“Після навіть найтемнішої ночі все одно настають світанки і сходить сонце. Коли зло є настільки очевидним, добро обов’язково мусить перемогти. Я вже втомилася вгадувати, в який день закінчиться війна нашою перемогою. В мене передчуття, що все станеться раптово і несподівано. Як і на Майдані. Поки ж я слухаю те, що говорить американський колишній командувач військами США у Європі генерал Ben Hodges:
За 10-12 днів росіяни можуть опинитися в тій точці, коли не зможуть більше воювати – за умови, що Україна буде вчасно отримувати обіцяну Заходом зброю;
Київ не зможуть ні взяти, ні навіть оточити;
За 10-12 днів Україна на перемовинах зможе не тільки вимагати виведення рашистських військ на межі 24.02, а й вести переговори про повне відновлення територіальної цілісності;
Ми (мається на увазі, США) занадто переоцінюємо ядерні погрози Путіна, і дарма себе стримуємо (в протидії йому).Друзі, кожен день прожитий з користю – це маленька цеглинка, з якою будується наша перемога. Де б ми не були”.
Також Падалко зауважила, що не поділяє неприязнь по відношенню до жінок, які виїхали з країни на час війни, адже вони взяли на себе особливий тягар – дбати про безпеку своїх дітей і літніх батьків, підтримувати чоловіків, бути старшими і головними:
“Я не уявляю, як би я змогла, як би рішення родини було – виїздити. Це просто – стовідсоткове служіння своїй родині. Тому я дуже вболіваю за тих, хто зараз на чужині. Нехай їм вистачить на все сил. І на повернення теж) І ще раз дякую всім країнам, хто нам допомагає з біженцями, особливо Польщі. Тримаємося! До зустрічі в ефірі національного марафону. Все буде Україна”, – завершила Марічка.
