Наталія Могилевська з початком повномасштабного російського вторгнення активно допомагає українцям, боронить інформаційний фронт та робить усе від себе можливе, аби бути корисною Батьківщині.
В інтерв’ю Фактам артистка зізналася – ніколи не могла подумати, що застане війну:
“Я, коли була дитиною, чесно скажу, я була впевнена, що от моє життя війну не застане, точно. А в моєму спектаклі є така фраза: А вона все приходить і приходить. Все на часі, сьогодні під час війни ви б бачили, скільки людей грають весілля, народжують. В мене батько 1941-го, мати 1945-го. Я одна з них, я закохана під час війни. І це кохання. Він мене захищає”.
Коли артистка прибула в Бучу після звільнення від окупантів, щоб подивитися на свій будинок, вона не боялася. І одна з причин, чому Могилевська не боїться – кохання та підтримка коханого:
“Ви мене спитали, я на початку засоромилась сказати, чому мені не страшно – ми буваємо в таких місцях, які настільки часто бомблять, що люди просто перейшли жити під землю, і ми під землею їм даємо концерти, там дуже-дуже небезпечно бути. І він мені каже: “Ти моя героїня”. Ще в Бучі, коли я знімала, я була з нацполіцією, її ще не розмінували, а я вже заїхала, я ж хвилювалася і за будинок, і знімала все це, пісня вже була, і я заїхала туди і зайшла в будинок, а мені нацполіція кричить: “Наташа, там ще не розміновано”. Та я вже зайшла, давайте знімати, ну якщо я вже тут. Він каже: “Ти моя героїня”. Мені з ним не страшно, тому що він якийсь фартовий. В нього є зброя і він мене захищає”.
На питання журналістки про те, чи військовий її коханий та чи публічна людина, Наталія відповіла:
“Ні. Ми познайомились в перші дні війни. Ми вивезли величезну кількість дітей, людей, мою вагітну сестричку на восьмому місяці. Коли закінчиться війна, я все розповім. Він взагалі жив дуже довгий час в Америці, його тут не було. Він старший за мене, дуже красивий”.
