Не дарма говорять, що люди з важкою долею посміхаються яскравіше за всіх і жартують заради самозахисту, багато та влучно. Тому, ніколи не поспішайте робити висновки, що людина, яка перед вами жартує і постійно на позитивній хвилі немає власних проблем і є просто шутом. Зазирніть глибше і завжди намагайтеся зрозуміти, що ховають люди за жартами.
Так само й герой нашої статті здається гумористом та артистом, так, це його професія та покликання. Але якщо чесно, жоден глядач навіть не замислювався, про те, що жартує так гарно Андрій від того, що це для нього захист від болю, тому він робить це феєрично. Тому, Данилко вигадав образ Вєрки Сердючки – для нього це кокон.
А насправді ж У Данилко було нелегке дитинство, адже його батько мав залежність від зігріваючих напоїв та у наслідку поводився як аб’юзер, але не на адресу Андрія, до його мами. Все, що знав маленький Данилко у такі миті, що після батькової фрази “Давай поговорімо”, йому варто було бігти до таксофона та викликати 02 за домашньою адресою. Тому, стосунки з батьком не були адекватними та Данилко навіть не зрозумів, як має поводити себе чоловік в родині, в нормальній родині.
Артист зізнається, що, на його думку, саме через ті картини, що він спостерігав вдома в дитинстві, він не зміг побудувати родину, бо не розуміє, як він має себе поводити як чоловік та батько, бо сам він не мав гідного прикладу. Але на батька не тримає зла.
“Я не суддею для нього був, я син і насправді я не мав на нього якоїсь образи. У мене, напевно, тому й не сталося сім’ї, я не мав прикладу. Це я зараз розумію” – розповів Андрій.
Але хто знає, можливо Данилко ще пощастить мати родинне тепло і тоді ми всі вже будемо спостерігати за новим Андрієм Данилко. А поки що згадки про дитинство і про батька викликають у ньому біль та смуток за своє справжнє і самотнє життя.