Попри свою неоднозначність, Ірина Фаріон була невіддільною частиною українського суспільства. Суспільства, яке могло вступати з нею в дискусію, а могло погоджуватися з її висловлюваннями. Деякі люди навіть не дивилися відео з пані Іриною, але точно знали про неї, її громадську позицію та досить непростий характер. Власне, через нього дехто категорично не хотів сприймати популярну філологиню.
Так, чимало людей в м’якшій чи експресивнішій формі могли відповісти Фаріон на оцінки, коментарі та висловлювання, які вона собі дозволяла. Але жоден не хотів побачити того, що сталося. Певно, багатьом здавалося, що навіть через десятиліття пані Ірина все ще буде записувати відео, просуватиме українську мову та викликатиме суперечки через свою категоричність та непоступливість у певних питаннях.
Але варто віддати їй належне: вона була за Україну та не боялася дискутувати навіть із високопосадовцями. Фаріон мала чітку власну позицію. Не для всіх зручну, не кожному зрозуміло, не всіма підтримувану. Але вона могла її висловити, донести, тому вела за собою багатьох однодумців. І тисячі з них та навіть тих, хто не завжди погоджувався із пані Іриною, прийшов попрощатися з нею.
Люди віддавали шану Фаріон, виголошуючи лозунги, які вона просувала серед власної аудиторії. На прощальну церемонію принесли дуже багато квітів. Також букети та лампадки продовжують залишати поруч із домом пані Ірини. І зараз навіть її опоненти погоджуються, що постать Фаріон була важливою для України, а її прихильники відкрили на сайті Київради петицію за встановлення їй міського пам’ятника.
