Олеся Жураківська не збиралася ставати акторкою. Думала, що все життя проведе за швейною машинкою, як матуся. У 15 років юнка вступила до технікуму легкої промисловості й закохалася вперше у житті.
Підліток був із Прип’яті. Він на 2 роки старший і видавався Олесі настільки гарним, що вона почувала себе поряд “потворою”. А він тим часом захопився дівчиною та виходив із дому раніше, аби тільки проїхати разом в одному автобусі.
Однак на перший крок не наважувався, бо коли бачив Жураківську, заклякав на місці й не міг навіть слова вимовити. Добре, що спільні друзі підштовхнули Славу до Олесі, й вони врешті почали зустрічатися.
Подружка зібралася їхати до москви постувати в театральний та вмовила Жураківську поїхати разом. Отак вона стала студенткою ГІТІСу, навіть не мріючи про це. Далеко від дому Олеся зустріла перше доросле кохання.
На свою біду, її обранцем став виходець із Кавказу – заможний та дуже ревнивий. Спочатку він дуже палко залицявся, та згодом перетворив життя українки на суцільне пекло.
Йому не подобалося, як вона вдягається, посміхається, яку зачіску робить. Партнерам по сцені теж діставалося від ревнивця. Тож з Олесею ніхто не хотів грати в парі. Тож із театру довелося піти.
Згодом дійшло до застосування фізичної сили. Жураківська розуміла, що з цим треба закінчувати. Але як? Кілька разів втікала з дому, та благовірний знаходив і повертав назад, ще більше знущаючись.
Урешті, коли у них вдома гостював брат чоловіка, Олеся пішла з дому й повернулася лише о 6 ранку. Це стало останньою краплею, і багатій сам виставив її за двері, тричі промовивши: “Іди геть!”
Із котом та швейною машинкою Олеся Жураківська повернулася до Києва. І вже тут почалася зовсім інша сторінка її нового життя.