Легендарна українська журналістка, ведуча програм “Світське життя”, “Голос країни” та “Голос діти” на телеканалі “1+1” повідомила, що у її житті був період, коли з нею не все було добре. Про це вона вирішила розповісти сьогодні, 10 жовтня, саме в День ментального здоров’я, зробивши відповідний допис на своїй сторінці в соцмережі Instagram. Знаменитість підкреслила, що ще рік тому, вона б цього не зробила, але нині вже наважилася на це.
За словами Каті Осадчої, якщо людина не в порядку, якщо їй не добре, то з цим обов’язково потрібно щось робити. Але в українській культурі ще досі не закладено того, щоб звертати увагу на те, що відчуває інша людина. У переважній більшості українці зважають лише на фізичну біль: щось болить, щось зламано чи пошкоджено. І тоді, в такому випадку, обов’язково потрібно йти до лікаря. А от якщо людина має якісь моральні страждання, то в такому випадку вважається, що вона просто слабка й немає сильного характеру. І все, що потрібно зробити, так це просто зібратися, перестати нити і піти працювати далі.
Катерина Осадча зізналася, що вона також так думала і вважала, поки подібна ситуація не сталася з нею особисто. І вона одна просто не могла впоратися з цим всім, мала апатію в яку тільки впадала все глибше й глибше. Весь світ їй здавався сірим, вона не бачила ніякого сенсу в житті, навіть коли її день був розписаний просто по хвилинам. Вставати зранку з ліжка для неї стало цілим випробуванням. І якби можна було цілий місяць взагалі не підніматися з того ліжка, вона би так і робила. З цього всього знаменитість витягла терапія, коучинг, різноманітні книжки, робота над собою. Також вона багато почала читати й дізнаватися про депресивні розлади, які бувають в людей та що з ними робити.
“Я ніколи не думала, що це може трапитися зі мною, я ж весь час в справах, я ж не про лежати і страждати, але це не про страждати, це глибше. Не можна думати, що це минеться, з цим потрібно робити щось вже…”, – пояснила дружина Юрія Горбунова.
Крім цього, зірка додала, що спочатку необхідно допомогти собі, а потім будуть сили і наснага допомагати всім іншим. Це, як в літаку, з початку маску потрібно одягнути собі, а потім дитині. А той, хто ще досі вважає, що такі стани це не хвороба, має усвідомити, що певна проблема дійсно є. І її потрібно вирішувати.