У невеликому провінційному містечку жила дівчина, назвемо її Марта. У неї була велика і дружна родина. Тож не дивно, що ставши дорослою дівчина і собі мріяла про таку саму.
Але вона не врахувала одного, її батьки все життя прожили разом і завжди допомагали одне одному. Так само вони виховували і своїх 5 дітей: двох доньок і трьох синів.
Першою на родинну стежку. хоч і не була найстаршою, ступила Марта. Після школи дівчина відправилася підкорювати столицю. Будучи відмінницею і дуже розумною, вона легко вступила до омріяного ВИШу.
Але цей вступ не приніс спокою родині. На початку навчання дівчина закохалася у свого одногрупника Арсена. Хлопець обіцяв їй заміжжя, красиве весілля і розкішне життя. Крім того, він був першим красенем факультету, тож не дивно, що Марта закохалася в нього і не бачила нічого, що коїлося навколо неї.
І поки закохана дівчина мріяла про красиве життя, хлопець тим часом знайшов собі нову дівчину, з якою у них потім склалося подружнє життя. Все було б нічого, якби одного разу Марта не зрозуміла, що вагітна. Робити щось було вже пізно, тож вона повернулася додому до батьків. Там само і народила донечку, яку назвала Лідою. Батьки пожаліли доньку, допомагали їй у всьому і сподівалися, що наступного року Марта повернеться до столиці навчатися.
Дівчина поїхала, залишивши маленьку Ліду з бабусею, дідусем та дядьками і тікою. Вони всі дуже любили маленьку дівчинку, яка стала для них промінчиком світла у нелегких шкільних та робочих буднях.
Згодом Марта зателефонувала додому і радісно повідомила, що відновилася на навчанні і знайшла роботу. А ще пізніше, можливо, забере Ліду до себе.
Також дівчина розповіла, що у неї нове життя і є чоловік, якого вона кохає і який збирається зробити їй пропозицію. Батьки, звісно, зраділи за доньку, але їм дуже не хотілося відпускати так далеко від себе Ліду.
Проте Марта таки дотримала слова і дівчинка радісно поїхала з мамою, хоча розлучатися з бабусею та дідусем дуже не хотіла.
Спершу у неї було майже ідеальне життя: мама любила, вітчим ставився, як до рідної. Згодом у Ліди з’явилася сестричка Катруся, а потім братики Арсен та Ігор і ще одна сестричка Марійка.
Ліда дуже любила своїх братиків та сестричок, але Марта вирішила, що дівчинка має їй допомагати виховувати дітей. Ліда не заперечувала і з радістю гуляла, годувала та займалася з ними. Так тривало доти, доки Марта не переклала всю відповідальність за дітей на Ліду і зникла.
Через деякий час вона повернулася, вибачилася перед старшою донькою і все повернулося на свої місця, на якийсь час.
Але згодом Марта почала згадувати про те, що за її дітьми доглядала Ліда і вирішила знову сісти доньці на шию. Але дівчина не стерпіла, зібрала речі і поїхала вступати до іншого міста.
Там дівчина розірвала всі контакти з родиною і телефонувала лише бабусі з дідусем та молодшому братові матері. який неодноразово намагався заступитися за дівчинку телефоном і візитами до сестри.
Так, у навчанні та спілкуванні з рідними минули університетські роки. Ліда отримала диплом і поїхала підкорювати столицю вже як професіонал. Пам’ятаючи приклад мами, Ліда не кидалася на шию першому зустрічному, а, навпаки, почала працювати і, навіть, могла дозволити собі знімати невелику квартиру у спальному районі міста.
Саме тут вона познайомилася з майбутнім чоловіком, з яким створила міцну і дружну родину.
Гуляючи одного разу в парку неподалік будинку, вона побачила жінку, яка вже довгий час спостерігала за нею. Ліда впізнала її, але не подала виду. натомість жінка сама підійшла і першою заговорила до дівчини, розповівши про все, що з нею трапилося після втечі доньки. Виявляється, вона була дуже хвора, жити їй було ніде, а чоловік та діти покинули її і залишили без житла.
В цей час чоловік та діти Ліди пішли запускати повітряного змія і не бачили цієї сцени.
Поки дівчина вислуховувала Марту, діти зголодніли і прибігли до неї, а слідом підійшов і чоловік. Дівчина повернулася до них і на німе питання ловіка відповіла одним словом: “Ніхто”.
А тоді розвернулася, взяла під руку чоловіка і з дітьми, які тримали її вільну руку, пішли в напрямку ресторану.
