Щавель — цінна весняна культура, яку вирощують у відкритому ґрунті. Його листя використовують для консервації, готують з них свіжі салати, додають до супів та пюре.
Щавель насичений корисними мінеральними речовинами (калій та залізо), органічними кислотами (щавлева, лимонна та яблучна), білковими речовинами (калій та залізо). В свіжих листях щавлю міститься більше вітаміну С та каротину, аніж в інших подібних овочах та зелені.
Культивація щавлю на одному місці відбувається протягом 3-4 років. В усі наступні роки культура зменшує свою врожайність та якість готової продукції.
Щоб врожай щавлю виріс раннім та великим — потрібно заздалегідь підготувати для посіву родючу ділянку. Вона повинна бути досить вологою. Водночас на ній не повинна затримуватися вода та бути багато бурʼянів і пирію.
Найкращими ґрунтами для вирощування щавлю стають суглинки та супіски, насичені перегноєм. Цю культуру успішно вирощують на дренованих торфʼяних ґрунтах. Бажано, щоб ґрунтові води залягали на глибині не більш ніж 1 м від поверхні землі.
Щавель гарно росте і дає високий врожай на слабокислих ґрунтах з pH 4.5-5. Тому вапнування ґрунту під посів культури зараз не проводять. Восени ділянку, яка призначена під посадку щавлю — закладають шар перегною або компост на глибину лопати в обʼємі 6-8 кг. Також беруть суперфосфати 30-40 грамів, хлористий калій 20-30 г на 1 м2. Весною також вносять азотні добрива з розрахунку 20 грамів сечовини на 1 м2.
Навесні щавель починають сіяти, як тільки ґрунт стане придатним для обробки. Якщо посівні роботи проводяться ранньою весною — то врожай можна буде збирати в поточному році.
Щавель також можна сіяти влітку — після того, як зібрані з грядок ранні овочеві культури (зелень, цибуля, салат або редиска). Під час літнього посіву щавель встигне зміцнитися до настання зими і навесні наступного року порадує високими врожаями.
Підзимовий посів щавлю виконують пізньою осінню, в жовтні або листопаді. Тоді насіння культури не проросте до настання перших заморозків.