Україна єдина — без сумніву, але, хто б і що не говорив, але кожен регіон нашої країни має свої особливості. Насамперед, у розмові (є діалекти), екології (гірська місцевість і не гірська), погодні умови (десь завжди холодніше, десь тепліше), в їжі (в кожній області є своя особлива страва). А ще — в квітах! Саме так! Українці в різних областях України полюбляють різні рослини, букети, щось вирощують більше, а щось — менше.
За словами досвідченого 60-річного квітника, пана Михайла з Рахівщини, на Поліссі люблять лілії (вони нагадують про тишу річок, про світлі сни в дерев’яних хатах, в яких пахне житом і ромашкою). У Карпатах — це безсмертники, бо там люди звикли до стійкості й тепла, і ці жовті квіти мають не тільки приємний аромат, а й обіцяний затишок.
“На Поділлі панує мальва — висока, трохи сумна, але дуже гідна. Її садять поруч із будинками, щоб вона, немов охороняла хати людей. Там кажуть, що мальва — то жіноча пам’ять, і кожна бабуся, яка її садить, трішки залишає себе в тій квітці”, – розповідає пан Михайло.

На півдні, на Одещині та Херсонщині, улюбленими квітами є календула й лаванда. Вони пахнуть спокоєм і домашністю, нагадують про поля і городи. Люди там віддають перевагу таким квітам, що не бояться спеки, але завжди виглядають, наче тільки-но розпустилися. І саме ці квіти є дуже стійкими до спекотного сонечка на півдні!
“На Слобожанщині — півонії. Великі, яскраві, рожеві, пишні. Їх там садять не для фото, а щоб у травні збирати у вазони й розставляти їх по всьому будинку. Люди там дуже люблять, коли в хатах є живі квіти, – продовжує розповідати квіткар, – а на заході, зокрема на Львівщині, обожнюють гортензії. Вони м’які, різнобарвні. Їх люблять садити в саду й сидіти, пити поруч із ними чай або каву”.

