На грядці баклажан сидить, як надутий. Листя є, стебло міцне, а квітів — нуль. І що з того, що кущ виглядає здоровим, якщо врожаю не буде? Та поки хтось ламає голову над тим, що не так, на Львівщині вже давно знайшли простий вихід з аптечки.
Рецепт не таємний, але й не у всіх на слуху. Тамтешні городники користуються звичайним аміаком. Так, тим самим, який продається в маленькому флаконі для першої допомоги. Його розчиняють у воді, обережно поливають під корінь — і баклажани “прокидаються”. Починають формувати бутони, запускаються всі потрібні процеси і все — овочі починають цвісти.
Чому це працює? Бо аміак — це азот у прямому доступі. Він не просто стимулює ріст, а запускає ділення клітин там, де рослина затягла з розвитком. Але важливо не переборщити. Львівські городники не радять частити — один полив на етапі формування й цього вистачить. І тоді рослина не просто зацвіте, а й почне плодоносити.
Це не з підручників про садівництво. Це — з досвіду, з багаторічного спостереження. Аптечний аміак став тим, що розв’язує проблему, яку інші намагаються вирішити дорогими стимуляторами з яскравими етикетками. А іноді треба просто зазирнути у свою домашню аптечку — і знайти там ключ до цвітіння своїх баклажанів на грядці.
Утім, там, де є щось добре, є завжди і не добре. Тобто, є випадки і моменти, в яких баклажани аміаком краще не удобряти взагалі. Насамперед, тоді, коли рослини мають бодай якісь ознаки стресу. Про це може свідчити скручене листя, пригнічений ріст овочів, плями чи ознаки грибкових хвороб. У таких випадках аміак може лише погіршити ситуацію, бо рослина не здатна засвоїти додатковий азот, а надлишок стимулятора — це додаткове навантаження. Замість цвітіння можна отримати ще більше зеленої маси, яка не дає плодів.
Також не бажано використовувати аміак у період тривалої спеки або при пересушеному ґрунті. У таких умовах коріння працює нестабільно, і така підживка може викликати опіки або порушити баланс мікрофлори. Якщо баклажани ростуть у теплиці з обмеженим повітрообміном, аміак може накопичуватись у повітрі, створюючи додатковий ризик для рослин. Тому важливо не поспішати з аміаком, а застосовувати його лише тоді, коли рослина справді готова до такої стимуляції.