Ці події сталися в Римі, за часів правління імператора Адріана, 137 року. Відбувався розгул переслідування християн і побожну вдову Софію та трьох її доньок, яких мати назвала на честь трьох християнських чеснот схопили і ув’язнили. На той час Вірі було 12 років, Надії – 10 і наймолодшій Любові – 8.
Жорстокий імператор не вбив матір, а змусив дивитися на тортури, які вчинялися над її улюбленими доньками. Після похорону матір три дні оплакувала доньок та так на їх могилі й померла.
Задумаймося, яку треба мати віру у Бога, у Його Слово, у його обітницю Вічного Життя, щоб не зректися. Ціна – життя власних дітей. Кожен, хто називає себе християнином мав би хоч раз у житті поставити собі це запитання.
Дуже легко бути християнином, коли не потрібно нічим жертвувати. Одягнути модне дороге вбрання, піти раз у неділю у церкву – куди ж іще іти в ньому? А там люди. Як кажуть – на людей подивитися і себе показати. Саме про цей випадок. Але новітня історія з коронавірусом дуже швидко показала кожному силу його віри. Священнослужителі відзначають, що відвідуваність храмів уже після того, як було офіційно відмінено карантин, впала на третину. Істинно віруючі люди, для яких християнство не ширма добропорядності, а стиль життя, щиро зраділи, що врешті-решт можна піти на службу і прийняти Пресвяту Євхаристію.
Це не докір і, тим паче, не звинувачення, а звичайна констатація факту. Просто не потрібно себе обманювати. Треба бути чесним, і насамперед, зі собою. І мати сміливість сказати: «Я слабкий(-а) у вірі. Господи, допоможи моєму невірству».
Про Надію… Ми усі на щось надіємося. На те, що цієї осені не захворіємо на коронавірус і на грип, на отримання хорошої роботи, на те, що відбудуться вибори і до влади прийдуть інші – чесні і розумні, на те, що ця війна нарешті скінчиться і перестануть вбивати наших синів… Але, в самому цьому слові закладений код – наша енергія має бути спрямована на дію. Не сидіти і чекати, а діяти. Або, як у випадку, з св.Софією, навпаки, не діяти. Не робити нічого, дати вмерти своїм дітям, бо тільки так вона покаже свою тверду віру, яка буде прикладом для наслідування дві тисячі років.
Про любов, як казав класик, усе сказано. У Першому посланні апостола Павла до Корінтян 13:4-14:5 читаємо:
“Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає”.
Ім’я Софія означає мудрість. Чи багато нинішніх батьків скаже, що ця жінка вчинила мудро, давши на розтерзання своїх дітей? До такої мудрості треба дорости. Вона не від світу цього.
