У серпні на Закарпатті голубці готують не так, як всюди, а по-особливому. І не тому, що сезон, а тому, що саме зараз з’являється той самий інгредієнт, який робить цю страву не просто смачною, а незабутньою. Йдеться про терту сиру грушу. Так, саме грушу. Її додають у начинку, і вона змінює все: м’ясо стає ніжнішим, рис — соковитішим, а загальний смак — насиченішим, трохи солодкуватим, але не нав’язливим. Це не десерт, це голубці, які на додачу з грушею стають новинкою для багатьох туристів у Карпатах.
Для приготування потрібна білокачанна капуста — середній качан, щоб листя було м’яким і гнучким. Його обдають окропом, щоб легше було загортати. Начинка — це суміш свинячого фаршу, рису, дрібно нарізаної цибулі, моркви, солі, перцю та тертої груші. Пропорції прості: фаршу трохи більше, ніж рису, цибулі й моркви — по жмені, груші — одну середню, стиглу, без шкірки. Все змішують, дають трохи настоятись, щоб грушевий сік увібрався.
Далі, просто загортають у листя, викладають у каструлю, заливають томатним соком, змішаним із водою, додають лавровий лист, кілька горошин перцю, трохи солі. Тушкують на слабкому вогні, аж поки капуста стане м’якою, а начинка — щільною. Потім, ґаздині Закарпаття вимикають вогонь і лишають голубці на плиті, щоб вони, так би мовити, “дійшли”. І коли вони вже будуть не гарячими, а теплими, то подають їх до столу.
Такі закарпатські голубці найкраще смакують з домашньою сметаною. Це найперше, з чим їх можуть подати там у кафе. Бо саме сметана добре балансує ось цю томатну кислинку, й при цьому, підкреслює солодкуватість груші. Часто такі голубці їдять зі свіжим житнім хлібом, який вмочують в соус. А ще, разом із кропом, петрушкою, навіть трохи з зеленою цибулею зверху. Тому, варіантів поїдання цієї страви — багато.