Немає нічого більш смачнішого, ніж молодий зелений горошок, що росте на наших городах. Особливо він смакує, коли його зриваєш прямо з грядки й одразу ж їси! І дуже хотілося б, щоб такий смачний горошок був восени та взимку. Бо нині у супермаркетах не просто купити смачний консервований горошок. Дуже часто продається щось таке, не зрозуміло що. Він просто не смачний. А в магазині не відкриєш банку і не спробуєш його перед покупкою!
Тож, якщо хочеться, щоб на Новий рік 2026 у салаті був справжній, солодкий, ніжний горошок, його потрібно зібрати на городі й правильно зберігати. Головне — не чекати, поки він перезріє. Молодий горошок треба збирати вчасно, поки він ще соковитий і м’який. Потім — одразу в холодну воду, щоб зупинити процес старіння. Далі — бланшування. Кілька хвилин у киплячій воді, потім — різко в лід. Саме це допоможе зберегти ту саму молоду текстуру і колір горошку.

Після всього описаного вище, горошок потрібно буде просушити, розкласти по пакетах і скласти морозильник. Додавати солі, або ще чогось — не потрібно. Просто кілька простих кроків: збір горошку, вода, сушіння й холод. І все. І всю осінь, зиму та весну протримається той горошок у найкращому стані. Крім олів’є, його можна навіть додавати у борщ! І це буде дуже-дуже смачно!
Але є ще один варіант — засолювання, але не як огірки. Горошок заливають гарячим розсолом: вода, трохи солі, трохи цукру, трохи оцту. Все — на смак, не по рецепту. Банки стерилізують, горошок заливають, закручують, перевертають. Зберігається добре, смак — ближчий до свіжого, ніж до консервованого. Але тут важливо не переборщити з оцтом, бо тоді горошок втратить свою ніжність.
І ще один спосіб — вакуум. Якщо є техніка, можна запаяти горошок у пакети після бланшування. Це вже для тих, хто хоче ідеальний результат. Але навіть без техніки, просте заморожування — найнадійніше.

