Українські садівники, які надумають у вересні викопати моркву й буряк навмання, незважаючи на день, погоду чи фазу місяця, можуть серйозно прогадати з цим. Бо є тільки один день, коли все складається так, як саме має бути для цих овочів. Бо саме тоді вони вже є повністю дозрілими, й отримали з ґрунту та від сонця все, що тільки могли. І саме цей момент і вважається ідеальним для викопування. Зібраний врожай в такий день може спокійно пролежати до весни. Якщо ні, то можна отримати гнилі овочі з тріщинами й поганою лежкістю.
Цей день не визначається календарем, що висить на стіні чи не в кожній хаті. Його шукають за місячним циклом. Коли місяць на спаді, але не в водяних знаках, коли повітря сухе й земля не липне до рук, бо не є вологою. Ось саме тоді й варто копати буряк і моркву.
Насамперед, морква в цей момент вже не росте, вона накопичує. Бадилля жовкне, стебло мляве, а сам коренеплід набирає кольору. Якщо викопати раніше, то коренеплід може бути водянистим й просто незрілим. Якщо пізніше, то овоч може виявитися потрісканим та ще й з “дерев’янистим” стрижнем.
З буряком у цей час дуже схожа ситуація. Його потрібно викопати тоді, коли він став максимально щільним, соковитим, й має таку — глянцеву шкірку. Якщо це зробити пізніше, то можна вийняти з землі овоч, що вже почав гнити в середині. Це гниття може бути не видно одразу, але воно проявиться пізніше, коли буряки трішки полежать в погребі. А для того, щоб отримати овочі з максимально хорошою лежкістю, варто у першу чергу викопати їх тоді, коли це дійсно потрібно.