Коли син привів невістку, Валентина Іванівна старалася удавати, що прихильно ставиться до дівчини, проте, в душі її просто ненавиділа.
Причина проста: не рівня. Невістка була з небагатої та простої родини з села. Закінчила дівчина технікум та працювала кондитером. Ніколи навіть закордоном не була.
“І де ж він знайшов таку задрипанку! Поки заміж не вийшла, навіть взуття людського не мала!”, – так думала Валентина Іванівна про нову родичку.
Проте, мудра жінка не хотіла псувати стосунків з сином та мовчки терпіла ненависну невістку. Мабуть, дівчина це відчувала і тому не хотіла навіть на свята приїздити до родичів чоловіка. Проте, через карантин, молодій родині довелося з’їхати до батьків, адже орендну плату вони більше були не в змозі платити.
Тут Валентина Іванівна і збісилася. Виявилося, що невістка не працювала з того часу, як вийшла заміж. І хоч це було рішення сина Валентини, свекруху це не влаштовувало.
“Людо, мені все одно, може ти й гарна людина, але ти експлуатуєш мого сина, сидячі тут на нашій з ним шиї. Йди хоч на буханець хліба зароби!”, – клювала молоду дівчину свекруха.
Та не знала жінка тільки одного: Людмила не ходить на роботу лиш тому, бо має рідкісне захворювання хребта і лише спокій та терапія можуть продовжити їй життя.
Валентина вирішила тишком-нишком розлучити пару та подалася до справжньої відьми…
“Я накладу на неї страшні вроки, смертю все скінчиться! Але ти маєш сказати, чи хвора вона? Якщо хвора, то вся біда на тебе перейде!”, – попередила чаклунка.
“Та здорова вона, скаче по всій хаті, як коза. Вже нудить від її: давайте зроблю, давайте тут поможу!”, – відповіла Валентина.
Вроки зробили та свекруха почала очікувати, коли ж злісний план втілиться у життя.
Та не дав Бог здійснитися страшному плану. Все збулося, як попереджала відьма: Валентина отримала інсульт та сама стала паралізована.
