Зараз будь-хто може купити собі які завгодно продукти. Але ще 70-80 років тому ні вибору такого не було, ні грошей. Магазинних делікатесів практично не існувало, всі продукти переважно були з власного городу. І через це українські господині придумували різні цікаві страви, щоб нагодувати цілу родину.
Кваша: десерт, який “дихає”
Ви навряд знайдете Квашу в меню сучасних ресторанів. Але це був головний десерт ще якихось пів століття тому. Готували її з гречаного та житнього борошна. Їх запарювали окропом та залишали “киснути” у теплому місці на ніч. Для скисання використовували житній хліб або закваску.
У квашу могли додавати калину, мед, цукор, сухофрукти або горіхи. Колись квашу робили дуже часто. І не тільки через смак. Цей десерт також дуже корисний. А найпопулярнішим він був на Чернігівщині.
Галушки “з піском”
Ні, ніхто не сипав справжній пісок у тарілку. “Піском” називали борошно, обсмажене до золотавості на смальці. До нього іноді додають дрібно нарізану обсмажену цибулю. Готова розсипчаста суміш і є “піском”.
Тісто зазвичай готується кисле дріжджове, на кефірі чи заквасці. Тому галушки виходять дуже пухкими. Вже готові галушки змішуються з “піском” та подаються. Найчастіше таку страву робили на Полтавщині.
Мазурики: “ковбаски” без оболонки
Найбільше її готували на Волині та Поліссі. Це дуже смачна страва, яка нагадує невеликі ковбаски, запаніровані в сухарях. Декому вона ближча до січеників. Мазурики традиційно готуються з індички, хоча можна брати й курку. У фарш додається тертий сир, яйця, часник і масло для соковитості.
Вівсяний кисіль
Забудьте про рідкий рожевий напій з пакетика. Справжній вівсяний кисіль – це серйозна страва. Овес на кілька діб замочували, поки вода не ставала кислою. Потім цей “настій” варили, поки він не загусав до стану желе.
Справжній кисіль має бути дуже густим, щоб аж нарізався ножем. Страва ця, до речі, дуже корисна та дієтична. У такому киселі є багато мінерів. Для смаку в нього додавали мед та фрукти.