Старше покоління з ностальгією згадує про безкоштовні путівки в санаторії і будинки відпочинку, які радянські громадяни отримували у себе на роботі. Дієтичне харчування по годинах, екскурсії та вечірні дискотеки.
Інші ж говорять про те, що за благо вважали можливість поїхати до родичів у село, а про море не могли навіть мріяти. Купання в річці, риболовля і прополка городу – були єдиними доступними задоволеннями. Якою ж насправді була відпустка для звичайної радянської людини?
Скільки коштувала поїздка?
Перед відпусткою громадянин отримував “відпускні” — гроші та частина зарплати за відпрацьовані дні місяця. І звичайно, більшість людей вважали за краще відпочивати влітку.
Це правда, що в радянські роки працювало безліч санаторіїв по всій країні, де відпочивали і лікувалися. У 1970-х їх було більше тисячі в Краснодарському краї, Криму, Абхазії, Байкалі, Алтаї. Гості таких санаторіїв проходили всі обстеження, їм призначали спеціальну дієту, а вечорами організовували розважальну програму. По суті, це було “Все включено” по-радянськи, адже курортникам можна було практично ні на що більше не витрачатися.
Сама по собі путівка на 3 тижні на море коштувала 160-220 рублів залежно від санаторію, в будинок відпочинку без лікування – рублів 40. Але це не означає, що всі платили повну вартість – зазвичай пролетарій оплачував тільки третину, а для пенсіонерів, ветеранів або одиноких матерів путівки були безкоштовними.
Ось тільки потрапити в такі місця було досить складно, особливо якщо мова йшла про санаторії в Сочі або Ялті. На кожне підприємство виділялася певна кількість путівок, і за ними стояла черга. І отримати путівку влітку рядовому працівнику можна було раз на декілька років.
