Священник ґрунтує свою катехизу http://radiomaria.org.ua/на однойменній книзі авторства грецького Митрополита Афанасія Ніколау, який практику шлюбу трактує через святоотцівський досвід.
У людей, загалом, існує обмежене уявлення про шлюб. А на закохану людину одночасно дивиться рай і пекло. Важливо розуміти і пам’ятати, що шлюб – це шлях і подальше життя у шлюбі може привести до загибелі або до спасіння. Адже шлюб – це Таїнство, яке допомагає нам прийти до Бога.
Отець зауважив, що найбільше шлюби завершуються розлученням після першого року спільного життя або після десяти. За статистикою розпадається більше 50% шлюбів. Це свідчить про те, що в основі родинного співжиття щось не працює.
На жаль, нині у суспільстві побутує гедоністичний настрій, який не сприяє глибшому проникненню в проблему. Нинішня людина постійно зайнята пошуком щастя, вона націлена на задоволення, як остаточний сенс життя. Коли молоду людину запитують, для чого вона хоче вступити в шлюб, то вона відповідає «Хочу бути щасливим (-ою). Цей гедоністичний підхід й губить, у підсумку, сім’ю, коли люди починають стикатися з побутовими або іншого характеру труднощами. Натомість християнська постава до всього і до шлюбу також є такою, що людина повинна робити усе, що веде її до спасіння і шлюб у цьому випадку не є винятком.
Коли дивитися на шлюб з позиції християнства, то з’являється своєрідна форма аскетизму. А що таке аскетизм? Грецьке слово аскеза означає вправляння. Тобто, сімейний аскетизм – це вправляння у сімейному житті на шляху, який веде до спасіння.
У своїх мріях, в молитвах люди часто просять Бога про якусь ідеальну людину, яка має дати щастя. І головне, що в уявленні молодої людини це щастя має бути непроминаючим. У житті ж усе складається по-різному, по-іншому, а часто й зовсім навпаки. І тоді настає розчарування. Але, якщо дивитися на шлюб як на шлях до спасіння, то шлюб стає христоносінням. Немає воскресіння без Хреста і тому немає досягнення спасіння без трудів. І коли людина налаштована на отримання щастя, то за перших і подальших труднощів вона захоче тікати. Думає, що наступного разу, можливо, їй повезе більше. Але це не так, так воно не працює. Я зустрічав людей, які були кілька разів одружені і завжди були нещасні.
Потрібно змінити опцію. Коли людина налаштована на боротьбу, на осягнення Царства Божого, то вона не тікає, а шукає, як цей шлюб врятувати. Мені траплялося дуже багато жінок, які казали, що давно б розлучилися, якби не давали клятву перед престолом Божим. Тобто, це їх стримує утікати і спонукає працювати. Так, розбудова власної родини – це праця. Що важливо, що часто люди вважають причиною нещасливого шлюбу свою половину. Натомість, починати потрібно завжди з себе. Є сімї, які живуть багато років і кажуть, що щастям й не пахне, але згодом ситуація виправляється, бо кожен працював над тим, щоб не партнера поміняти, а себе.
Можна зробити висновок: обираючи шлюб, людина має поставити собі мету, щоб я не був хрестом для іншого. Щоб я став тим, хто доповнює іншого, щоб я став тим, хто допомагає іншому прийти до спасіння. І тоді шлюб стає спільною справою обох. Тоді люди, які побралися бачать недоліки і виправляють їх. Часом на це іде не один-два роки, а десятиліття. Але тоді ця спільна аскеза приводить до позитивного результату.
