Умова 1: Зробити Іспит сумління
Іспит сумління – це звернення до Бога з проханням допомогти нам пізнати самих себе. Його потрібно починати з прослави. Прославляючи Господа, ми ще раз засвідчуємо віру в нього і довіру до нього.
Головною метою іспиту сумління є визнання нами скоєних гріхів: тяжких і легких, тобто повсякденних.
До тяжких гріхів належать ті, які скоєні свідомо, за добровільним вибором зла. Решта, якщо немає повної свідомості або вчинені від слабодухості є легкими, повсякденними, які не відлучають від Бога, але стають серйозною перепоною на шляху Божого життя.
Умова 2: Збудити у собі жаль за гріхи
Акт жалю – це перш за все, акт розуму і волі. Тобто людина усвідомлює, що своїм життям, чи негідним вчинком образила люблячого Бога і завдала собі шкоди.
Є досконалий жаль. Це тоді, коли людина з любові до Бога жаліє про скоєний гріх.
І є недосконалий, коли людина жаліє про гріх зі страху перед карою Божою.
Умова 3: Прийняти рішення виправитися
З жалю логічно випливає рішення виправитися – людина усвідомлює свій гріх, кається і постановляє ніколи більше не грішити.
Умова 4: Щиро і відважно визнати свої гріхи перед Богом священнику
Людина вітається християнським привітанням «Слава Ісусу Христу». Далі каже, коли останній раз сповідалася. Пригадує, чи не затаїла або не забула з часу останньої сповіді якийсь гріх. Зізнається чи виконала покуту.
Далі перелічує гріхи і коротко обставини, за яких було вчинено гріх.
Важливо сповідатися з повсякденних гріхів, бо тоді у нас росте бажання бути вірному Богові., бажання, щоб Він був з нами.
Якщо згадався якийсь забутий гріх, то потрібно його визнати на цій сповіді.
Наприкінці сповіді потрібно сказати, що більше гріхів не пам’ятаю, за всі гріхи мого життя жалкую і прошу про науку, покуту і розгрішення.
Умова 5: Покута
Кривду маємо відшкодувати: Богові – це, зазвичай, молитва; людям – віддати вкрадене чи поросити пробачення і т.д.; собі – цими попередніми актами ми відшкодовуємо собі.