Відмінність між почуттям і емоцією найкраще ілюструвати на прикладі любов.
Любов на рівні емоції викликає еротичні фантазії, фізичне збудження, бурхливу діяльність, після якої приходить смуток і стан спустошення. Любов, як почуття, може взагалі не стосуватися фізіології, але наповнює душу радістю і щастям, усвідомленням того, що ти любиш і тебе люблять. А що може бути прекрасніше за це?
Почуття характеризує душевний спокій, а емоція – це порив почуттів, збурення. І почуття, і емоція є двома сторонами світу відчуттів, двома протилежними полюсами єдиного цілого.
Підсвідомо ми прагнемо глибоких почуттів, а залишаємося на рівні емоцій. Хтось їх бажає, а хтось боїться. Хтось вважає емоцію почуттям, а хтось почуття видає за емоцію.
Хто розібрався у їх принциповій відмінності, той розуміє себе й інших.
Ми плутаємо почуття і емоції тому, що не звикли аналізувати свої думки. Розуміння себе є вмінням йти в правильному напрямку.
Те, що ми відчуваємо формує наші думки. Звичка зосереджуватися на своїх відчуттях додає нам душевного спокою. З душевного спокою починається розвиток світу почуттів в бік все більших премудростей духовного світу.
Духовна людина (дух, свідомість якого зберігає мудрість попередніх поколінь) не демонструє емоції, але здатна на сильні почуття.
Лише матеріальна людина дає оцінки, порівнює, змагається, жадає визнання і слави. Опанована емоціями, вона змушена полювати за враженнями, насолоджуватися блиском і привабливістю матеріального благополуччя, вважаючи при цьому себе людиною почуттів.
Мудрість духовної людини незрозуміла для матеріальної емоційності. Другій перша видається нецікавою і байдужою. Але вона є самодостатньою і глибокою у своїх почуттях.
Вміння розмежовувати почуття і емоції допоможе нам розібратися в наших життєвих проблемах, а багатьох й уникнути. Між рівнем емоцій і рівнем почуттів стоїть страх.
Людство, як море, де все, що лежить на поверхні – поверхневе, а все ґрунтовне заховане на глибині. Життєві труднощі й уроки, як вітер, збурюють емоції, які своєю чергою викликають стрес.
Лише емоції можуть викликати стрес. Вони, як листя, що його нагнав вітер над неспокійними хвилями. Морського дна не досягне жоден вітер і жодна хвиля. Морське дно для усіх є мрією. Хто подолав страх, той навчився пірнати на глибину. І чим сильніше він мріє розвідати глибини, тим терплячіше прагне до мети, тим ближчий успіх.
Постарайтеся відшукати своє місце у цьому морі.
