Коли у 1999 році Шон Коннері з’явився на Канському фестивалі, ідучи червоною доріжкою, до нього звідусіль линули вигуки захопленої публіки: “Шон 007 − найталановитіший”.
Мабуть вони були праві, бо саме цей герой приніс Шону Конері визнання і фантастичну популярність. Його Бондіада налічує сім фільмів: «З Россії з любов’ю», 1963; «Доктор Ноу», 1962; «Голдфінгер», 1964; «Куляста блискавка», 1965; «Живеш тільки двічі», 1967; «Брильянти назавжди», 1971; «Ніколи не кажи «ніколи», 1983.
До цього в 60-х роках кінокритика відзначила його Вронського у фільмі «Анна Кареніна». Пізніше із шпіонського жанру у Шона Конері була надзвичайно вдалою робота у фільмі «Вбивство у східному експресі», знятому по роману Агати Крісті. У 80-х роках на екрани виходить культовий «Горець» Рассела Малкехі. А через 5 років було знято продовження «Горець II: Оновлення».
Наступні три фільми закріпили успіх Шона Конері і принесли йому чималі статки. Це – «Недоторканні», за який Коннер отримав Оскара, «Індіана Джонс – останній хрестовий похід» і «Віднайти Форреста», який вважають найвдалішим за всю акторську кар’єру голівудівського шотландця.
Не дивлячись на те, що в актора були закохані сотні жінок, він більше, ніж 40 років прожив з однією, яку називав «моя кохана», з француженкою, художницею Мішелін Рокбрюн Коннер. Історія їхнього кохання просто фантастична. Ще до зустрічі Мішель побачила Шона, як несе її на руках. На той час вона була замужем, але вони таки невдовзі зустрілися і познайомилися. Шон також мав сім’ю і сина.
Через рік після знайомства за наполяганням актора, жінка знов дозволила їхню зустріч, яка потім переросла у довгих п’ять років таємного кохання. Зрештою, вони порвали стосунки у сім’ях і з‘єдналися, створивши свою. Протягом десятиліть пара леліяла своє кохання, оберігаючи від публічності і присмачуючи різноманітними романтичними дотепами.
