Зараз йому було би 22 роки. Його нема серед нас. Ісаак Шарбах на крилах ангела відлетів у засвіти 1 серпня 2020року, коли трагічно загинув в аварії неподалік свого дому в Меріленді.
Ісаак був одним із дев’яти дітей Альберта Шарбаха, настоятеля у парафії Гора Кальварія та Ебі Шарбах, яка працює в інституті GIVEN, керує душпастирською працею в парафії і займається дітьми.
Після того, як Ісаака не стало, батько знайшов його щоденник, з якого оприлюднив деякі записи. Те, що писав 16-річний хлопець, як сприймав світ, відчував зв’язок з Богом, як молився, просто вражає: “Я Твоє знаряддя, Боже, схиляюся покірно перед Твоєю славою. Ховаюся в Твоєму світлі, Боже, і все, що я можу зробити, — це славити Тебе. Боже, допоможи мені очиститися від усього марного. Прийди, о Боже! Наповни мій розум, надихни моє серце. Вчини, щоб я служив тобі цілковито; нехай усе, що я роблю, променіє Твоєю любов’ю, надією і миром. Отче, вчини, щоб моє убоге “я” було помешканням для Твоєї слави, Твого Духа. Амінь”.
Багато людей тепер згадують як зустріч і спілкування з Ісааком вплинула, а часом й змінила їхнє життя. Джозеф Ґілл, диякон у Католицькій спільноті Південного Балтимору, де Ісаак служив міністрантом (прислужником), говорить про нього, як про святого:“… найбільша радість у житті священника — зустріч із живими святими: людьми молодими і старими, чия святість надихає мене і світ…”. За словами Клея Бонема, вчителя релігії та керівника душпастирства в університетському містечку в Mount St.Joseph, “хлопець був дуже талановитий, але ніколи — напоказ. Просто був тихо надзвичайний”.
Восени цього року Ісаак планував розпочати останній рік навчання на подвійному курсі — мистецтва і класики в Девідсон коледжі в Північній Кароліні. Був активним членом душпастирства в католицькому студмістечку й за власною ініціативою почав збирати кошти на будівництво каплиці Поклоніння Пресвятим Дарам в пресвітеріанському коледжі.
Ісаак єднався з Богом і через творчість. Ще одним його талантом було писати картини й ікони. За його визначенням, розуміння краси дає тісний зв’язок з Богом, тому, що Бог є краса.
Наступний запис щоденника розповідає нам про те, як Ісаак розумів любов до іншої людини: «Це цінувати красу людини. Це означає бачити в ній Христа і поклонятися Йому».
Гарний приклад родини, віра у Бога зробили Ісаака всесторонньою особистістю, багатою на талант, з гарячим бажанням служіння, гармонійною і прекрасною. Ми не знаємо, чому Бог забрав його так скоро. Можливо, він за прикладом Христа, мав блиснути, щоб його життєву поставу побачили враз усі і багато хто захотів наслідувати. Це для нас назавжди залишиться таємницею. Хай спочиває у мирі.
