Називаючи себе дорогою життя, Ісус Христос постійно підтверджує своє бажання безпосереднього спілкування і солідарність зі своїм народом. Будучи сином Божим, не потребував хрещення, але, як усі люди, зайшов у Йорданську воду. І він завжди є з нами на шляху наших випробувань світу. Про це говорить Владика Володимир (Груці), УГКЦ.
Три спокуси, які мав Спаситель у пустелі, – багатство, влада і слава, супроводжують людство протягом всього його існування. Особливого значення вони набули у добу споживання, яку нині переживаємо. Відповідно, ці три випробування формують наше відношення до людей речей і Бога. Святий Альфонс говорить, що та людина є володарем світу, яка від нього нічого не потребує.
І тому кожна людина має поставити собі запитання і нам ним роздумувати: «Що такого може мені дати цей світ, щоб могло мені бути корисним у вічності?». Це і є відповідь на запитання про смисл життя, яке часто ставлять собі люди.
Що для мене важливе у цьому житті? Я з Богом чи ні? А, якщо не Богом, то з ким? А, якщо з Богом, то чи не спокушаю Його? Чи не намагаюся Його втиснути у свої примітивні споживацькі рамки? Зважте, куди прямуєте і що інвестуєте у своє життя?, – підсумував Владика Володимир.
Легенда про сенсея
Сенсей (яп. букв. «народжений раніше», шанобливе звернення до наставника, учителя) сидів під деревом і молився.
Місцевий володар помітив його з вікна свого палацу, спостерігав за ним день, два, три. Нарешті він не витримав і послав за сенсеєм слуг.
− Чого сидіти під деревом, – звернувся до гостя. – Живи у мене.
− Гаразд, – сказав сенсей і сів на лаву, застелену килимом.
Правитель оточив сенсея увагою, щодня запрошував його до своєї трапези, під час якої багато розповідав про себе і своїх предків. Так тривало кілька днів. Нарешті, правитель почав нервуватися.
− Скажи, а в чому ми різні? – роздратовано спитав сенсея. Ось я забрав тебе в палац, ти спиш на м’яких перинах, їси вишукану страву, ту саму, що й я…
Сенсей ступив кілька кроків за поріг палацу, обернувся і промовив
− Відмінність у тім, що я вийду звідси і про все це забуду, а ти ніколи не зможеш покинути усе це.
