Палац Кирила Розумовського став останнім палацом останнього гетьмана України. Будівля спершу мала стати помешканням гетьмана, а стала палацом графа. Таким змінам посприяли російські імператриці Єлизавета Петрівна, яка дала можливість відновити в Батурині гетьманство, і Катерина ІІ, яка цю можливість забрала, позбавивши таким чином Лівобережну Україну залишків автономії і скасувавши гетьманство. Вона ж усунула гетьмана Кирила Розумовського з посади гетьмана і заборонила йому в’їзд на Батьківщину.

Перший варіант палацу Кирила Розумовського з парковим комплексом побудував у 1803 році шотландський архітектор Чарльз Камерон, але графу так і не судилося в ньому пожити. Відповідно, оздоболювальні роботи в палаці так і не були завершені. Після смерті графа палацово-парковий комплекс перейшов у власність його сина Андрія, але хлопець проживав у Відні і не міг опікуватися будівлею. Згодом палац взагалі згорів. Є припущення, що це зробив управитель сина Кирила Розумовського, щоб приховати сліди крадіжок у палаці.

Близько 100 років палац і парк перебували у запустінні, але повернути його до життя не встиг і онук останнього гетьмана.

У ХХ столітті були спроби реставрувати палац і це дало змогу вберегти його від подальших руйнувань. Нове життя палацово-парковий комплекс отримав у 2009 році, реставрацією якого займалися меценати на чолі з тодішнім президентом України Віктором Ющенком. Це була 7 спроба відновити палац і саме вона увінчалася успіхом.

Під час реставрації палацового комплексу інтер’єри відновлювалися за малюнками Чарльза Камерона та прикладами внутрішнього оздоблення Царського Села та Павловська. Значна частина експонатів картинної галереї палацу-музею передала Львівська галерея. У колекції представлені портрети всіх гетьманів України, включно з Дорошенком, Многогрішним, Хмельницьким, Вишневецьким та іншими.

Палацово-парковий комплекс часто порівнюють з французькою резиденцією королів у Версалі саме через розмах комплексу, а займає він велику територію на краю Батурина.

До палацового комплексу входить сам палац, флігелі та домова церква. У самому палаці знімали кадри зустрічі Вакули з царицею з фільму «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Зараз у палаці відкрито музей гетьманства. Варто зазначити, що всі предмети інтер’єру належать графу Кирилові Розумовському.

Суперздібності, або надздібності, це точно не вигадка сценаристів та режисерів Голлівудських фільмів. Такі люди живуть і серед нас, але ми їх не помічаємо, бо зовнішньо вони від звичайних людей нічим не відрізняються.

Надздібності проявляються або від тренувань, або це мутації певних генів, або хвороба.

Пам’ятаєте медичний серіал «Доктор Хаус»? Там була дівчинка з аналгезією, тобто вродженою нездатністю відчувати біль. Думаєте фантазії сценариста або він передивися фільмів про супергероїв? А от і ні. Така вада чи перевага, вирішуйте самі, існує насправді. Здавалося б, ну що тут такого поганого у тому, що не відчуваєш біль. Насправді це серйозне порушення генів. Людина з таким відхиленням повинна дуже добре знати анатомію і постійно слідкувати за собою, щоб не завдати собі шкоди. А батьки таких дітей мають постійно стежити, що вони не хапалися за гарячі і гострі предмети, не розлили на себе щось гаряче чи ще якось не травмували себе.

Є люди з поганим зором. Не дуже зручно і приємно постійно носити окуляри або лінзи, а без них бути сліпим, як кріт. Але як живуть люди, у яких зір набагато гостріший, ніж у тих, у кого ідеальний зір? У Вероніки Сайдер зір у 20 разів гостріший, аніж у більшості людей на планеті. Вона здатна розрізняти найдрібніші предмети на далекій відстані і чітко побачити двох людей з відстані понад 1,5 метри.

У всіх були періоди, коли доводилося не спати ніч або кілька ночей підряд, а після цього засинали, як убиті. А от в’єтнамець Тхай Нгок не спить вже 40 років. За всіма медичними показниками чоловік абсолютно здоровий і не має жодних відхилень. В’єтнамець пробував усі можливі способи, щоб заснути, але марно. Сам чоловік пов’язує таку свою особливість з перенесеною давно лихоманкою.

Знайомі ситуації, коли спізнюєтеся, а ліфт, як на зло не їде чи транспорт втік з-під носа чи застрягли в заторі і до місця призначення ще далеко? Тоді і починаються думки про те, що було б добре швидко пересуватися. Такі люди є. І я не про Флеша з фантастичних фільмів. Насправді у таких людей відбулися зміни у гені, що відповідає за роботу м’язів і називається спортивним. Такі люди досягають не абияких результатів у спорті і стають чемпіонами.

Мати суперздібності, звичайно, добре. Але як з ними живуть люди, які їх мають, те ще питання. Здається, що з деякими здібностями вони б з радістю розпрощалися.