Загалом церква забороняє будь-які гадання і віруючі люди намагаються уникати їх. А от ті, хто не відносить себе до віруючих і молодь, не відмовляли собі у таких розвагах, як ворожіння на Різдво.
У передріздвяні та різдвяні дні особливо часто ворожили на долю, судженого, майбутнє та дітей.
Літні люди найчастіше вдавалися до різдвяних ворожінь на смерть. Це ще називалося гаданням на подвійну тінь.
Для цього ті, хто ворожать, запалювали свічку і дивилися на тінь. Якщо вона була подвійна, то це означало близьку смерть, а от одинарна тінь свідчила про довге життя.
Проте найчастіше до ворожінь на Різдво вдавалися юнаки та дівчата. Останні найчастіше гадали на судженого і на майбутню долю.
Аби дізнатися, кому з дівчат поталанить цього року вийти заміж, вони напередодні Різдва виходили на подвір’я і стукали мисками. Звідки почується собачий гавкіт, звідти і чекати нареченого. Крім того, дівчата підходили до вікон сусідів і прислухалися до розмов. Якщо дівчина почула слово “сядь”, то заміж цього року їй не судилося вийти, а от якщо слово “йди”, то дівчина починала готуватися до зустрічі сватів та весілля.
Також дівчата намагалися закликати сватів. Для цього йшли до річки, роздягалися і обливалися водою, говорячи: “Як сеся вода біжит, так би за мнов бігали сватачі!”. А прийшовши додому, розплітали коси, брали хліб і тричі обходили дім. після цього дивилися у вікно, де, за повір’ями мала показатися її доля.
Юнаки ж, якщо не хотіли, аби до їхніх обраниць хтось сватався, йшли увечері до млина, брали там три скіпки зі шлюзів, обмотували тканиною і таємно вставляли у двері обраниць. При цьому приказували: “Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім’я дівчини) не пускала сватів, окрім моїх”.
Окрім цих, популярними також були гадання на Різдво Христове, за якими дівчата дізнавалися про майбутнього чоловіка. Для цього дівчата виходили на подвір’я і рахували кілки на воротах, примовляючи: “Багатий, бідний, вдівець, холостець”. І на якому слові закінчаться кілки, таким і буде наречений.
Також на майбутнє ворожили, кидаючи чобіт. Куди покаже носок, там і знайде дівчина свого судженого. Але якщо носок показує на подвір’я дівчини, то їй дівувати ще цілий рік.
Не оминали наші пращури і різдвяні ворожіння на дітей. Для цього жінка, яка хотіла дізнатися чи чекати цього року їй поповнення, брала обручку, клала у миску, заливала водою і ставила у прохолодне місце. На ранок дивилася, якщо поверхня залишалася рівною, то про поповнення в родині не варто було очікувати ще цілий рік. А якщо утворювалася бульбашка, то на родину чекала радісна подія.
Популярним різдвяним ворожінням було гадання на книзі. Для цього брали книгу, ставили запитання, на яке хотіли знати відповідь, потім загадували номер сторінки і номер рядка згори або знизу. Після цього відкривали книгу у зазначеному місці і читали фразу. Її кожан міг трактувати по-своєму. Але таке гадання було найточнішим.
Ще одним гаданням на Різдво Христове було ворожіння на дзеркалах. Для цього брали два дзеркала і уворювали дзеркальний коридор. Дівчина сідала між дзеркалами і перед одним з них ставила свічку. Дивлячись у дзеркало вона промовляла: “Суджений-ряджений, прийди! Покажись в цьому дзеркалі”. Після закінчення ворожіння треба було сказати інші слова: “Цур з цього місця”. Якщо цього не сказати, то можна було впустити нес=чистусилу у світ живих, яка могла принести нещастя дівчині та її родині.
Таке ворожіння вважалося одним з найнебезпечніших. тому мало хто з дівчат на нього наважувався.
